ЗВІТ ПРО ЖІНОК-ПРАЦІВНИЦЬ НЕФОРМАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

StreetNet вже давно присутній в Україні через нашу членську організацію Вільну профспілку підприємців України. Коли почалося військове вторгнення в Україну, ми організували краудфандингову кампанію, щоб підтримати наших членів в Україні. Ми також разом із нашим партнером Cities Alliance організували закриту дискусію з жінками-активістками, волонтерками та представницями громадянського суспільства, які поділилися свідченнями про своє теперішнє життя в Україні. Це була розмова, яка надихнула на дослідження, яке ми провели в партнерстві з Cities Alliance та WIEGO, результати якого представлені на цій сторінці.

Відбудова з Жінками: Посилення їх Голосу у процесі відновлення України, новий звіт Cities Alliance, StreetNet та WIEGO показує, як війна в Україні впливає на жінок. Він містить інтерв’ю з жінками, які є неформально зайнятими або працюють дрібними торговцями. У звіті підкреслюється важливість врахування перспектив жінок у процесі відбудови.

ЖІНКИ, ВІЙНА І ПРЕКАРНІСТЬ

Зображення праці українських жінок у перші 7 місяців війни

У період з 9 липня по 19 вересня StreetNet International опитав 18 жінок, які безпосередньо постраждали від триваючого конфлікту в Україні, щоб визначити, як війна впливає на жінок, їхні доходи та добробут. Більшість жінок на початку війни були самозайнятими «фізичними особами-підприємцями» (в тому числі одна пенсіонерка).

СІМЕЙНИЙ СТАН, ПЕРЕМІЩЕННЯ І СТРАХ

З 18 опитаних жінок 12 мають дітей на утриманні, ще 2 мають онуків:

• 10 залишили Україну, знайшовши притулок у Молдові, Німеччині, Польщі, Франції та Канаді; 9 із 10 – матері та їхні діти з ними.
• 2 з тих, хто виїхав, повернулися в Україну; одна із них зараз є внутрішньо переміщеною особою (ВПО).
• 6 є ВПО, які живуть в Україні, але не вдома з міркувань безпеки; З них 5 матерів проживають з дітьми.
• 3 залишаються вдома в Києві, в тому числі 2, які мають онуків на утриманні.

Майже всі висловлювали, насамперед, занепокоєння за благополуччя та майбутнє дітей — своє та інших.

“Звичайно, ми дуже боялися, коли почалася війна. Особливо хвилювалася за дітей. Я більше не хвилювалася за себе.”

~Тетяна, яка заробляла гроші нянею, поки її та її родину не переселили

Шість опитаних жінок зазначили, що вони або їхні діти страждали від психологічного стресу через небезпеку війни та труднощі переміщення.

“Я раптом починала плакати без будь-якої причини… Мені страшна думка, що все вже ніколи не буде як раніше.”

~Катерина, мати з двома дочками, які втекли до Молдови

“Так чи інакше, війна зробила нещасливою кожну сім'ю в Україні... Дуже емоційний і болючий момент - це розлучення сім'ї, залишаючи мого чоловіка та батька нашої дитини... сім'я повинна бути разом незалежно від обставин.”

~Юлія, мати 4-річної дитини, яка знайшла притулок у Польщі

“Я не хочу нічого планувати наперед, бо війна – це страшно. Я живу тільки одним днем… Я лягаю і молюся, а коли встаю, я знову молюся….”

~Анжела, продавчиня з Києва

ДОХОДИ ДО І ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ВІЙНИ

До 24 лютого 2022 року жінки отримували дохід від торгівлі/продажу як зареєстровані фізичні особи-підприємці, як надомні виробники товарів чи послуг, а також як неформально-зайняті домашні працівники, які працюють неповний робочий день. Одна була швейною працівницею (найманим працівником), а двоє займали оплачувані посади. Практично всі опитані працівники відчули різке падіння заробітків з початку війни.

“До війни у мене був маленький бізнес….Приватна торгівля – нестабільний бізнес…. Після початку війни я залишилася без роботи.”

~Катерина, незалежний підприємець з Києва, переселена у Дорошівку

Більшість тих, хто мав певні сімейні заощадження на початку війни, вичерпали ці запаси. Лише три заміжні матері повідомили, що їхні чоловіки все ще працюють і можуть надавати певну підтримку.

Джерела допомоги були різноманітними, і багато жінок отримували підтримку з різних джерел, у тому числі від українського уряду (допомога для зруйнованого бізнесу та виплати для ВПО), а також від церковних, профспілкових та благодійних фондів. Біженці отримували підтримку від ООН і приймаючих країн. Однак двоє, які мали право на підтримку, сказали, що вирішили не подавати заявку на допомогу.

“Якщо до війни я мала можливість працювати чотири дні на тиждень, то тепер працюю лише один день; решту часу доглядаю за матір'ю-інвалідом. Проте я не подавала документи на отримання статусу ВПО… є люди, яким це потрібно більше, ніж мені — у них набагато більші проблеми.”

~Наталка, масажистка з Гостомеля, наразі проживає у Києві

РИНКОВІ ТОРГОВЦІ ТЕЖ СТРАЖДАЮТЬ, КОЛИ СТРАЖДАЮТЬ ЇХ ПОКУПЦІ

Самозайняті особи-підприємці, які заробляли на життя торгівлею продукцією на ринках, у невеликих магазинах чи в Інтернеті, сильно постраждали. Половина повністю втратили свій бізнес через наслідки війни. Відсутність замовників і клієнтів (які виїхали з України, поїхали воювати або не мали грошей на витрати) була найбільш вказана причина.

“Я думала, чи поновлювати свою роботу, але справа в тому, що клієнти, з якими я працювала, майже всі виїхали за кордон або служать в Збройних Силах України... З початку війни я намагалася і навіть зуміла продати кілька речей в Інтернеті, але це була невелика активність і не дуже успішна.”

~Катерина, київська продавчиня, яка переселилася на західну Україну

Висока інфляція та зруйновані ринки також сприяли втраті доходів. Торговці продовжували працювати, чи в Україні, чи з країн, в яких вони шукали притулку. Проте ті, хто продає продукти харчування та інші товари першої необхідності, страждають саме тому, що страждають їхні місцеві покупці.

“Рівень торгівлі надзвичайно впав, тому що ціни значно зросли, і це стає страшно. А що люди можуть купити? Вони не можуть нічого купити.”

Анжела, продавець овочів з Києва, яка наразі працює найманим торговцем

Джерело доходу/ Вид роботи до війни

Джерело доходу/ вид роботи після початку війни

Втрата доходів від торгівлі була поширеною в Україні. Вільна профспілка підприємців України (ВППУ), членська організація StreetNet, повідомила про значні втрати серед членів.

“За нашою інформацією, понад 1500 членів нашої профспілки виїхали за кордон. 3 тис. підприємців закрили свої робочі місця, ще майже 3 тис. знаходяться на межі закриття та взяли перерву. У Харкові особи-підприємці — члени нашої профспілки — на [розбомбленому] ринку Барабашово теж втратили все. Не лише робочі місця, а й підприємства, які роками підтримували людей.”

~ Валентина Коробка, фізична особа - підприємець та Голова ВППУ

ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА ТА НАВИЧКИ, ЩО МОЖУТЬ ПЕРЕДАВАТИСЯ

Робота, яка потребує особистого контакту, з більшою ймовірністю може бути порушена війною. Опитані неформально-зайняті працівники – доглядальниці за дітьми одразу втратили зв’язок із родинами, які їх найняли, і таким чином втратили свій дохід.

Як це було під час карантину через COVID-19, здатність працювати віддалено через Інтернет була великим визначальним фактором того, чи зможе жінка продовжувати отримувати дохід.

“Серпень почався не дуже добре. Це пов’язано з економічною ситуацією в Україні та коливаннями курсу валют, що впливає на інтенсивність замовлень та продажів…. але з моменту відновлення роботи обсяги продажів не зменшилися, а навіть трохи зросли.”

~Юлія, фізична особа-підприємець, яка керує своїм інтернет-магазином з Польщі

“Як свідчить ситуація під час Covid і зараз під час війни, працювати через Інтернет набагато безпечніше та зручніше.”

~Тася, внутрішньо переміщена дрібний торговець у Києві

У той час як ті, хто може продавати товари в Інтернеті, виявили, що їхній бізнес може дещо адаптуватися до свого переміщення, збої в ланцюжках поставок, спричинені війною, ускладнили цей процес.

“Наша компанія не працювала півтора місяці. Завдяки соціальним пільгам, які надає бізнесу держава, нам це дозволило втриматися на плаву … Наразі вона у стані дефіциту. Логістичні процеси були порушені. Раніше ми імпортували товари… а тепер наші порти не працюють. А доставляти вантаж через Прибалтику занадто довго і досить дорого. А по-друге, курс нестабільний, і ми не зможемо оплатити доставку, коли контейнери з товаром прибудуть в Україну.”

~Олена, яка продавала автозапчастини в Києві, але наразі проживає в Німеччині, пройшла тренінг бухгалтера

Можливість передачі навичок також була фактором подальшого потенціалу заробітку. Єдина швейна працівниця, з якою було проведено інтерв’ю, — висококласна швачка — змогла використати свої навички, щоб знайти роботу з пошиття уніформи після прибуття до Молдови. Так само в колишньому – наймана працівниця – педіатр, яка також шукала притулку в Молдові, швидко знайшла посаду лікаря.

“Я дуже вдячна усьому народу Молдови, уряду Молдови, який дозволив нам, українцям, з українськими дипломами, працювати за фахом без додаткових іспитів, без будь-яких особливих домовленостей. Це нам дуже допомагає.”

~Світлана, педіатр

Надомники, які виготовляли продукцію, також мали більше можливостей адаптувати свій бізнес до нової реальності. Одна із них, яка зараз мешкає в Молдові, продовжувала ліпити іграшки для розвитку дітей і досягла успіху в пошуку нових клієнтів у Молдові.

У зв'язку з тим, що інтерес до української національної символіки та інтерес до традиційної вишивки в суспільстві зростає, то і замовлень на мої вишиванки, особливо з національною символікою, збільшується, а це хоч якась підтримка для сім'ї.

~Оксана, надомниця із Чернігова, яка зараз проживає у Вараші

ПРАЦЮВАТИ, ЩОБ ДОПОМАГАТИ ІНШИМ

Незважаючи на особисті труднощі та травми, майже половина жінок заявили, що вони підтримували військові зусилля або допомагали іншим цивільним. Деякі використовували свої існуючі мережі, щоб отримати допомогу нужденним цивільним особам. Інші забезпечували доставку постачання необхідних речей солдатам на передову.

Ми з дочкою були одними з перших, хто привіз все необхідне для хлопців на війну….Це було на початку війни, коли був певний хаос, коли мало хто міг доїхати до таких гарячих пунктів призначення. Зараз логістика покращилася, допомога на передову надходить більше. Завантажуємо машину, а хлопці везуть все необхідне в гарячі точки… Зараз у нас є заявки від двох бригад на понад 1000 спальних мішків.

~Алла, продавчиня з Києва

0 %

активно підтримували військові зусилля або допомагали іншим мирним жителям.

Більшість жінок вважали, що початок війни сприяв об’єднанню народу України у спільній справі. Багато хто поділився тим, як вони намагалися, де було потрібно, виконати свою роль.

Коли молоді солдати під нашими вікнами копали окопи, в той час, коли в Києві була перестрілка і вони готувалися до будь-чого, я стояла з ними і з хворою спиною теж копала і не скаржилася.

~Катерина, продавчиня з Києва

Я безкоштовно надаю послуги людям, які дійсно потребують моєї допомоги.

~Наталка, масажистка з Гостомеля

Профспілки, включаючи ВППУ, брали активну участь у наданні допомоги.

Члени та активісти нашої профспілки, працюючи волонтерами, доклали багато зусиль для допомоги соціально незахищеним категоріям населення… Ми допомагали в евакуації дітей з інтернатів, дитячих будинків. Дуже часто нам доводилося заспокоювати людей, які були в розпачі та страждали від панічних атак. Ми надавали людям інформацію про найближчі бомбосховища. Ми виконували різну, складну роботу, водночас дивлячись на те, що робиться, на тих маленьких дітей, які спали в бомбосховищах і яким ми допомагали… волонтери іноді заміняли лікарів. Допомагали переносити речі, доводилося транспортувати онкохворих людей. Ні поліція, ні швидка допомога їм не допомогли.

~ Валентина Коробка, Голова ВППУ, яка місяцями відправляла допомогу

НАЙБІЛЬШІ ПОТРЕБИ

Кращий дохід і підтримка — як для людей, так і для бізнесу — були головними потребами для майже всіх опитаних жінок. Багато разів згадувалося про транспорт, інфраструктуру та догляд за дітьми, а також про сприятливе середовище, яке дозволяло б процвітати бізнесу. Але, незважаючи на величезне почуття оптимізму, що Україна переможе, невпевненість щодо майбутнього — коли закінчиться війна і чи з’являться можливості після неї — викликала велику стурбованість більшості опитаних жінок.

“...невідомо чи буде робота.... краще шукати місце, де ти почуваєшся стабільно і зможеш допомогти собі та своїм близьким. Звичайно, якщо буде можливість працювати після війни, обов’язково повернуся додому.”

~Олена, яка доглядала за дітьми в Києві, поки війна не переселила її до Молдови

Коли запитали, що вони вважають найважливішим, більшість відповіли те саме слово: мир.

“Я дуже хочу сподіватися — і це головна мрія всього українського народу, усіх матерів в Україні — що мир настане якнайшвидше.”

~Оксана, Вараш, Україна

media@streetnet-app.com

PARTNERS

ЗВІТ ПРО ЖІНОК-ПРАЦІВНИЦЬ НЕФОРМАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

ЖІНКИ, ВІЙНА І ПРЕКАРНІСТЬ

СІМЕЙНИЙ СТАН, ПЕРЕМІЩЕННЯ І СТРАХ

ДОХОДИ ДО І ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ВІЙНИ

РИНКОВІ ТОРГОВЦІ ТЕЖ СТРАЖДАЮТЬ, КОЛИ СТРАЖДАЮТЬ ЇХ ПОКУПЦІ

Джерело доходу/ Вид роботи до війни

Джерело доходу/ вид роботи після початку війни

ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА ТА НАВИЧКИ, ЩО МОЖУТЬ ПЕРЕДАВАТИСЯ

ПРАЦЮВАТИ, ЩОБ ДОПОМАГАТИ ІНШИМ

НАЙБІЛЬШІ ПОТРЕБИ

Subscribe to the StreetNet E-Letter